Навігація

Календар
«    Вересень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30 

Зворотній зв'язокЗв'язок з адміністрацією сайту

Корисні посилання
Безвіз
Sydtcn
Sydtcn
Безвіз
Я маю право
Безвіз
Держспоживслужба
Гаряча лінія земельний
75 Кіровоградська область
Земля учасникам АТО
Енергозбереження
Центр допомоги учасникам АТО
Корупція
Тарифна децентралізація
Маєте проблеми зору?
Для збільшення розміру
шрифту натисніть на
клавіатурі одночасно
"Ctrl" і "+"

Опитування
Відповідь, отримана на Ваше звернення до адміністрації Добровеличківського району оброблена:

Корисні посилання

6–13 квітня в Україні триватиме Тиждень громадського здоров’я, що відбудеться на виконання відповідного розпорядження Кабміну з ініціативи Центру громадського здоров’я.

У рамках Тижня заплановано та проведено, зокрема, першу всеукраїнську конференцію з громадського здоров’я, де професіонали обговорювали низку актуальних питань:

боротьбу з тютюнопалінням;

реформування системи крові;

здорове харчування;

подолання епідемій СНІДу і туберкульозу;

реформування системи охорони здоров’я в Україні тощо.

Серед запрошених експертів — фахівці з досвідом роботи у ВООЗ, представники Міністерства охорони здоров’я України, Центру громадського здоров’я МОЗ України, Національної служби здоров’я України, розробники першої електронної системи eHealth та ін.

Крім того, 13–14 квітня у Києві на території ВДНГ відбудеться науково-практична конференція «Складові громадського здоров’я» для медичних фахівців.  

Також в Україні відбудуться регіональні заходи з популяризації здорового способу життя — флешмоби, масові руханки, форуми тощо.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я «громадське здоров'я – це наука та практика попередження захворювань, продовження життя і зміцнення здоров'я шляхом організованих зусиль суспільства» (Acheson, 1988; ВООЗ).

Дана концепція визначає «систему громадського здоров’я» як комплекс інструментів, процедур та заходів, що реалізуються державними та недержавними інституціями для зміцнення здоров’я населення, попередження захворювань, продовження активного та працездатного віку та заохочення до здорового способу життя шляхом об’єднаних зусиль усього суспільства.

Система громадського здоров’я повинна доповнювати систему медичного обслуговування, стримувати витрати на нього та впливати на доступність медичної допомоги для найбільш уразливих верств населення.

Існує 10 основних оперативних функцій громадської охорони здоров'я, які можуть бути адаптовані і використані країнами, під керівництвом і за підтримки ВООЗ, з метою оцінки і планування дій щодо посилення потенціалу та послуг громадської охорони здоров'я:

Базові оперативні функції

Епіднагляд та оцінка стану здоров'я і благополуччя населення.

Моніторинг та реагування на небезпеки для здоров'я і при надзвичайних ситуаціях в галузі охорони здоров'я.

Захист здоров'я, включаючи забезпечення безпеки навколишнього середовища, праці, харчових продуктів тощо.

Зміцнення здоров'я, включаючи вплив на соціальні детермінанти і скорочення нерівностей за показниками здоров'я.

Профілактика хвороб, включаючи раннє виявлення порушень здоров'я.

Оперативні функції, що сприяють наданню послуг

Забезпечення стратегічного керівництва в інтересах здоров'я і благополуччя.

Забезпечення сфери громадського здоров'я кваліфікованими кадрами достатньої чисельності.

Забезпечення стійких організаційних структур і фінансування.

Інформаційно-роз'яснювальна діяльність (адвокація), комунікація та соціальна мобілізація в інтересах здоров'я.

Сприяння розвитку досліджень у сфері охорони здоров'я для наукового обґрунтування політики і практики.

Ці функції зосереджені навколо трьох основних напрямків надання послуг: захисту здоров'я, профілактики хвороб і зміцнення здоров'я. Вони підтримуються надійною аналітичною діяльністю і посилюються функціями, які сприяють наданню послуг.

30 листопада 2016 року Уряд ухвалив Концепцію розвитку системи громадського здоров’я в Україні.

Ухвалення документу допоможе створити єдину систему профілактичної медицини. Пріоритетом розвитку такої системи є принцип, при якому інтереси здоров'я мають враховуватися в усіх сферах державної політики. Це, зокрема, буде можливо через налагодження ефективного механізму співпраці з усіма центральними органами виконавчої влади, щоб обмінюватися інформацією про фактори, що впливають на стан здоров'я населення. Це означає, що кожен керівник центрального та місцевого органу виконавчої влади буде враховувати наслідки своїх рішень для здоров’я населення і надавати пріоритет заходам, які допоможуть людям уникнути хвороб і травм.

Концепція визначає засади, напрями, завдання, механізми і строки розбудови системи громадського здоров'я з метою формування та реалізації ефективної державної політики для збереження та зміцнення здоров'я населення, збільшення тривалості та покращення якості життя, попередження захворювань, продовження активного, працездатного віку та заохочення до здорового способу життя шляхом об'єднання зусиль усього суспільства.

Слід зазначити, що система громадського здоров'я - основа профілактичної медицини, що втілює основні системні заходи у сфері охорони здоров'я та спрямована на збереження як популяційного, так й індивідуального здоров'я населення.

Це не швидкий процес з великою кількістю складових. Ухвалення документу запроваджує процес стратегічного планування розвитку системи із залученням зацікавлених сторін, планування заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях.

Концепція закладає засади переорієнтації фокусу системи охорони здоров’я від політики лікування до політики зміцнення та збереження здоров’я і запобігання захворювань, які відчує кожен громадянин України.

На початку XXI століття провідною причиною смерті є хронічні неінфекційні захворювання. Збільшити тривалість життя населення в економічно розвинених країнах вдалося не через підвищення якості лікування, а завдяки зниженню захворюваності шляхом первинної профілактики.

Головною діючою особою в реалізації заходів з профілактики неінфекційних захворювань, їх популяризатором та пропагандистом має стати сімейний лікар, який володіє унікальною інформацією про стан здоров’я кількох поколінь родини, у тому числі про спадкові та набуті захворювання, і може скласти оптимальну програму профілактики для конкретного пацієнта.

Реформування вітчизняної системи охорони здоров’я передбачає посилення профілактичної складової в діяльності сімейного лікаря. Профілактика має бути не проектом, а повсякденною роботою фахівця первинної ланки й займати не менше 30% його робочого часу. Найбільшого значення набувають короткочасне мотиваційне консультування пацієнтів, пропаганда здорового способу життя, формування груп ризику та проведення скринінгів. Організація роботи установ первинної медичної допомоги надає можливість поєднувати лікувальну та профілактичну діяльність. Остання передбачає первинну профілактику, спрямовану на запобігання виникненню захворювань і ранню діагностику, особлива роль у якій належить пропаганді здорового способу життя, а також вторинну профілактику рецидивів хронічних захворювань.

Успіх профілактичної діяльності лікаря залежить не тільки від його професійних знань, а й переконань. Важливо, щоб лікар сам відмовився від куріння, інших шкідливих звичок, правильно харчувався, не мав надмірної маси тіла, не зловживав алкоголем, займався фізичним розвитком тощо. У профілактичну діяльність сімейного лікаря повинні впроваджуватися сучасні підходи: переорієнтація від масової до індивідуальної профілактики, створення мережі шкіл здоров’я, проведення анкетувань і соціологічних досліджень, масових акцій для населення - спільно з іншими службами (освітніми закладами, спортивними установами, громадськими організаціями, засобами масової інформації) тощо.